Journey UA

Чого можна досягти за півроку життя в Америці? Аліна та Олег розповіли про свій досвід

Історія Аліни та Олега почалася наприкінці березня 2023 року. Спочатку вони жили в кімнаті в будинку, який винаймала наша організація, а потім переїхали до власної орендованої квартири в центрі Міннеаполіса, недалеко від Даунтауна.

Вони зізналися, що коли приїхали до Америки, грошей у них було небагато, тому вони намагалися економити і більше працювати. Пільгами не користувалися, бо вважали, що є люди, які потребують їх більше.

Як виглядав їх успіх за ці півроку?

Винайняли окреме житло.

Купили машину.

Отримали водійські права.  

Знайшли стабільну роботу.

Почала подорожувати штатом.  

Аліна створила сторінку про Міннеаполіс в Instagram.

Знайшли багато нових друзів, в тому числі американців.

Побували на американському весіллі.

Аліна почала співати в церковному хорі та працює над проектом, пов'язаним з вінтажним одягом.  

Практикуючись на роботі, значно покращили свій рівень англійської мови.

Почали щомісяця жертвувати кошти до фонду захисту тварин, UA animals.

Вони вдячні організації за такий гарний старт і можливість приїхати до Америки!

Як змінилося життя однієї з перших учасниць програми ASIU Дарії Сілки за рік перебування в Америці. Історія, яка доводить, що все можливо

Коли Дар'я звернулася до нас, їй було лише 24 роки. Вона родом з міста Суми, яке розташоване неподалік від кордону з Росією. З початком повномасштабного вторгнення їй довелося прийняти рішення про переїзд до іншої країни, оскільки залишатися в Україні було дуже небезпечно. Крім того, роботи не було, а її сім'я опинилася в скрутному становищі і потребувала допомоги.

Мріючи з дитинства про США, Дар'я випадково натрапила на наше оголошення і стала однією з перших, кому ми допомогли з переїздом. Наш виконавчий директор Асвар знайшов для Дар'ї житло і допоміг їй подати заявку на програму, яка забезпечила її всім необхідним на 6 місяців (Matching Grant).

На початку подорожі Дарії вистачало грошей лише на квиток в один бік, тому вона майже одразу знайшла роботу офіціанткою з хорошою оплатою (20 доларів на годину). Вона не тільки знайшла багато нових друзів у Міннеаполісі та за його межами, але й змогла надавати фінансову допомогу своїй родині. Вона також займається волонтерством у США і роздає обіди бездомним. Даша поділилася своєю історією початку життя в Америці в TikTok, яка мотивувала багатьох людей почати життя з чистого аркуша.

Після 8 місяців життя в Міннеаполісі вона вирішила переїхати до Нью-Йорка, оскільки побачила там більше можливостей для розвитку.

Зараз вона працює на 3 роботах - бариста в кав'ярні, моделлю для фотосесій, а також займається фотографією. Таким чином, її щомісячний дохід коливається від $4,000 до $6,000. Каже, що місто подобається їй своєю атмосферою, яка дуже схожа на її улюблений Київ.

Вона знімає квартиру в Брукліні, недалеко від Манхеттена, разом зі своїм другом Артуром, який приїхав до США у вересні 2023 року за допомогою Дар'ї. За цей короткий проміжок часу вона стала спонсором для 3 людей. Вона активно вивчає англійську мову і планує вступити на магістратуру в Америці.

Дарина з подругою провели кілька інста-турів для українських дівчат у США, зокрема в Нью-Йорку та Майамі. Вона збирає кошти на тепловізори для розвідки ЗСУ та продовжує всіляко допомагати Україні та своїм рідним.

Мене звати Олена Вербівська, я з Миколаєва. Хочу поділитися з вами історією про неймовірну організацію та людей, які допомогли мені переїхати до США!

Як і багато українців, моя історія почалася 24 лютого. Мене розбудили вибухи і гучні звуки гелікоптера. Це наче був страшний сон... Я пам'ятаю, як читала новини і дзвонила своїм близьким. Тоді я почула від свого батька: "Ну що? Почалася війна ". Мозок не хотів цього приймати. Пишу про це тремтячими руками і немов знову повертаюся в цей день…

 У дворі мого будинку була справжня паніка: сусіди обговорювали, де ховатися, хтось вже тікав з валізою. Я також зібрала невелику сумку з парою спортивних костюмів і виїхала за місто, сподіваючись, що все скоро закінчиться. Російські танки уже були в Херсоні, а значить, могли бути в моєму місті вже ввечері (тоді ніхто не знав, що наше місто стане героєм).

Разом з друзями, які мають двох маленьких синів, ми вирішили поїхати до Польщі. Наші з подругою чоловіки привезли нас на кордон, а самі залишилися в Україні. Вони були волонтерами, збирали гуманітарну допомогу на своїй вантажівці, яку тільки купили до війни, щоб почати бізнес. Наш друг також подарував два позашляховики на допомогу ЗСУ.

Спочатку, в мене була страшна депресія. Я дуже хотіла повернутися додому, але наше місто активно бомбили і мої родичі благали мене залишатися в безпеці. Війна затягнулася і не було сил просто сидіти вдома. Я знайшла три роботи, допомагала рідним і чекала закінчення війни...

Остаточне рішення їхати в США було прийнято після поїздки в Україну перед Новим Роком. Я відвідала своїх батьків, залишилася на ніч у своїй квартирі, і ракети пролетіли за 3 кілометра від мого будинку, весь будинок похитнувся. До ранку я вже не змогла закрити очі, тому всю ніч говорила зі своїм коханим і найближчою подругою, яка переїхала до Америки 6 місяців тому. Вона постійно кликала мене до себе, але я не хотіла їхати так далеко від дому. Після мого приїзду до Кракова, вона разом з донькою надіслала мені посилання на організацію «American Service in Ukraine». Я зв'язалася з ними і мала дуже приємну розмову з Софією, під час якої ще раз переконалася, що роблю все правильно. Ця смілива, впевнена в собі дівчина, змусила мене рухатися далі.

Після нашого приїзду, Софія привітно зустріла нас у затишному будинку. Ми відразу познайомилися з людьми, які вже проживали там. Вони відвезли мене в магазин, щоб купити сім-карти, продукти харчування та предмети першої необхідності. Команда весь час консультувала і допомагала в подачі документів, оперативно реагувала на запити. Дівчата підтримки завжди були на зв'язку і допомагали з усіма питаннями. З допомогою організації, я пройшла співбесіду на роботу і вже працюю в HOME DEPOT.

Я вдячна «American Service in Ukraine»: Софії, Тарасу та  Асвару за величезну роботу, сміливість у створенні такої організації. За допомогу в переїзді в США, за комфортне житло і роботу. P.S. Вони зібрали благодійну допомогу у вигляді речей, посуду та інших засобів аж до побутової хімії, техніки та взуття. Також, організували святкування день народження хлопчика, який теж приїхав за програмою U4U, його вітали понад 20 осіб.

Я почала свій шлях з Міннеаполісу, де зробила всі документи, подала заявку на отримання водійського посвідчення, заробила грошей і знайшла друзів. Я стала спонсором для свого сина, і ми разом живемо в Чикаго.Від щирого серця хочеться побажати успіхів і розвитку організації. Якомога більше задоволених бенефіціарів, добрих і чуттєвих!